Як визначити розмір упущеної вигоди та довести його перед судом?

Законодавство України передбачає можливість відшкодування у судовому порядку розміру реальних збитків та упущеної вигоди особою, яка вчинила правопорушення. Що стосується реальних збитків, то у стягувача не викає особливих труднощів у визначенні їх розміру, оскільки такі можуть бути підтверджені квитанціями, чеками, касовими ордерами та іншими документами про витрати особи, які вона здійснила з метою усунення наслідків заподіяної їй шкоди. Натомість, визначення розміру упущеної вигоди (по-іншому – дохід, який юридична чи фізична особа могла б отримати, якщо б її право не було порушено) та його доведення викликає низку труднощів.
Спробуємо зобразити ситуацію на прикладі. У магазині побутової хімії сталася пожежа (підпал). Як наслідок, протягом 10 днів магазин не працював, оскільки відбувалися ремонтні роботи. Витрати, які поніс власник на ремонт приміщення – це заподіяні збитки, у доведенні розміру котрих особливих труднощів не виникає. Однак, магазин зазнав також і втрат у вигляді упущеної вигоди, оскільки протягом 10 днів був зачиненим.
Для того, щоб визначити розмір упущеної вигоди, у даному випадку, потрібно встановити на підставі бухгалтерської документації середньоденний розмір доходу магазину (розрахунки слід здійснювати за останній період, наприклад, місяць) і відповідно помножити на кількість днів, протягом яких магазин не працював.
Однак, як свідчить практика, суди у більшості випадків, відмовляють у задоволенні вимоги про стягнення упущеної вигоди, посилаючись на те, що стягувач не надав належних доказів упущеної вигоди. Зокрема, бухгалтерська звітність про доходи магазину за останній період, не підтверджує того, що протягом неробочих 10 днів до магазину зайшов хоча б один клієнт. Тобто, суди керуються вимогою ЦП України щодо обов’язковості доказування фактів, обставин, на які сторони посилаються.
Така позиція підлягає оскарженню, оскільки суди у даному випадку повинні керуватися не принципом доказування, а принципом наведення розумних підстав вважати, що постраждала сторона могла б отримати дохід у певному розмірі. Як аналогію можна навести інститут запобіжних заходів, для їх застосування не потрібно доводити факт вчинення правопорушення, достатньо навести обставини, які свідчать про ймовірність його вчинення.
Потерпіла сторона не повинна нести втрати тільки тому, що розмір частини збитків не може бути підтверджений належними доказами. В іншому випадку, норму ЦК України, яка передбачає можливість відшкодування упущеної вигоди, слід вважати «мертвою» та виключити із чинного законодавства або ж чітко прописати порядок визначення розміру упущеної вигоди.